12 років тому я знайшла крихітну дівчинку, яка лежала під деревом. Я вирішила вдочерити її, хоча в той момент мені було вже 53 роки

Мене звуть Наталя, і мені 65 років. Я до сих пір пам’ятаю той літній день, який назавжди змінив моє життя. Мій чоловік давно помер, дочка закінчила школу, вступила до інституту і поїхала жити в інше місто. Там, після навчання, вона знайшла роботу і залишилася жити. І я залишилася одна.Це був вихідний день. Я вмилася і приготувалася є. Скільки мені потрібно однією? Я вирішила, що тоді піду в магазин за хлібом і, може бути, куплю собі що-небудь смачненьке. По дорозі в магазин я проходила через парк. Там, під одним деревом, я помітила дивний згорток.

Я вирішила підійти ближче. Коли я наблизилася, згорток раптово заворушився. Я оніміла від подиву і повільно підійшла ближче. У пакунку була маленька дівчинка. Я не могла повірити в те, що сталося. Я подзвонила в поліцію. Її батьки були алкоголіками. Їм зовсім не потрібна була дівчинка, у них вже було троє дітей. Тому мати викинула дівчинку. Якби не я, вона б померла. Звичайно, дівчинку більше не повертали таким батькам, її відправили в дитячий будинок. У дівчинки більше не було родичів.Після цього випадку я перестала спати ночами: я весь час думала про дитину.

Я вирішила вдочерити її. Всі намагалися відрадити мене від цього: і мої друзі, і моя власна дочка. «Навіщо тобі це? Зрештою, тобі вже 53 роки! » Але я не змінила свого рішення. — Ти ще не вийшла заміж, у мене немає онуків. Мені так самотньо, ти живеш так далеко від мене! Так що дозволь мені завести прийомну дитину. Я все зробила правильно. Незабаром Вірочка з’явилася в моєму домі. Спочатку мені дійсно було дуже важко з нею. Зрештою, я була вже немолода, і мені ніхто не допомагав, але я впоралася.

Щоб бути з Вірою, я звільнилася з роботи і почала здавати квартиру, яку успадкувала від своєї бездітної тітки. Ми з Вірочка жили на ці гроші. Згодом моя дочка прийняла Віру і навіть стала нам трохи допомагати. Минуло дванадцять років. Віра виросла чудовою дівчинкою — доброї, турботливою і ніжною. Вона допомагає мені у всьому, завжди слухається мене. Я ніколи не шкодувала, що взяла її до себе. Я спокійна за Верочку: якщо я помру, вона не залишиться одна — її забере до себе моя старша дочка, яка так і не вийшла заміж і не народила дитину.